Багато хто з вас чув вираз: «Людина повернулась з війни, а війна у ній залишилась». Зустрічали щось подібне в житті?
Поговоримо про три важливі компоненти, які є важливими у адаптації військових.
ПЕРШИЙ КОМПОНЕНТ. ПІДТРИМКА РІДНИХ ТА БЛИЗЬКИХ
Першим і найважливішим стабілізуючим фактором для ветерана є його близькі, сім’я та рідні люди.
До повернення мають готуватись обидві сторони, адже пройшло чимало часу і відбулися певні зміни як у військового так і у його рідних. Саме рідні є тією ниточкою, яка допомагає нашим захисникам звязувати їх з мирним життям.
Стосовно підготовки рідних, детально розписано у книзі «Ми пережили: техніки відновлення для сімей військових, цивільних та дітей». Книгу можна скачати за посиланням : https://cutt.ly/JaypCFH
23 ПОРАДИ ВІЙСЬКОВИХ ПСИХОЛОГІВ СІМ’ЯМ БІЙЦІВ АТО ТА ЇХНІМ РОДИНАМ
1. Поки боєць знаходиться в зоні АТО, не розповідайте йому про свої страхи і тривоги, не плачте в трубку. Людина, яка знаходиться в зоні бойових дій, живе на межі своїх можливостей. Якщо у нього не буде впевненості, що вдома все добре - він не зможе ефективно виконувати бойові завдання. Бійцю потрібно дати зрозуміти, що вдома чекають його якнайшвидшого повернення, за нього переживають, його люблять і знають, що він повернеться живий, здоровий і з перемогою.
2. Переживання в сім’ях бійців неминучі, але градус хвилювання можна знизити, обмеживши доступ до ЗМІ і захистивши себе від повідомлень "все пропало, всіх зливають". Є зв’язок з вашим сином/чоловіком/братом — з ним все добре. На все інше краще не звертати уваги.
3. Вільний час краще витратити не на перегляд телевізора, а на будь-яку діяльність, повязану з наданням допомоги нашим солдатам. Наприклад, допомогу пораненим у госпіталі. Займати свій час і думки потрібно роботою на перемогу. Не можна давати собі можливість лінуватися. З ліні і часу на вільну філософію на політичні теми нічого доброго не вийде. Краще переходите від слів до практики. Від маленького кроку окремої людини складається загальний настрій сім’ї, вулиці, міста і країни.
4. Найскладніше у поточній ситуації матерям військових. Багато хто з них часто опиняється на межі відчаю. Для них вкрай важливо, щоби поруч була присутня людина, яка морально сильніша і здатна контролювати емоції. Дайте їм зрозуміти, що поруч є хтось, хто може підтримати і допомогти.
5. Приготуйтеся, що боєць, який повернувся із зони бойових дій, - це вже інша людина, яка отримала унікальний досвід. Його потрібно прийняти разом з новими поглядами, знайомствами, проблемами, страхами і, можливо, проявами агресії. Повернення до мирного життя може затягнутися, але без любові, турботи, тепла і найголовніше — прийняття сім’ї воно стане практично неможливим.
6. Пам’ятайте: людина, що пройшла війну, стала набагато більш сильнішою, мудрішою і досвідченішою. Він повернувся. Живий. Повернувся саме до вас. Все інше – труднощі, які можна пережити, якщо ви націлені на те, щоб прожити з людиною щасливе життя.
7. Не відгороджуйтеся. В іншому випадку боєць залишається сам на сам зі своїми спогадами, які часом є небезпечними для психічного здоров’я. Це призводить до внутрішнього конфлікту, який буде поступово посилюватися. У підсумку виходів з нього може виявитися багато і всі вони будуть деструктивні для особистості і соціуму.
8. Слухайте його. Це важливо. Боєць повинен зрозуміти, що поруч з ним його рідна людина, яка прийме його будь-яким. Він повинен зрозуміти, що він потрібен. Багато хлопців закриваються в собі, якщо бачать, що дружина відкидає його новий досвід і каже, що не хоче чути про вбивства і кров. Але він-то цього не може забути, а поділитися йому більше нема з ким. Відсутність цієї можливості може спровокувати серйозні проблеми з психікою. Дім повинен стати для нього місцем, де можна розслабитися і розкритися.
9. Забороніть собі ображатися. Не можна не будувати здогади "... він зі мною не говорить, тому що ...". Не можна ставити себе в роль жертви. Людина була в ситуації, де все по-справжньому. У зоні бойових дій немає тієї дипломатії, до якої ми звикли у повсякденному житті - там щось не скажи, тут посміхнися, умовності збережи, так себе не поведи. Боєць налаштований категорично, він так звик. Через це можуть виникати конфлікти.
10. Щоб чоловік швидше адаптувався, його потрібно залучати у повсякденне життя. Він повинен розуміти, що він потрібен тут і не є тягарем. В іншому випадку, у свідомості бійців виникає розлом - там він герой, а тут дружина робить все сама, щоб він начебто відпочив. Ні в якому разі не можна жаліти людину, потрібно залучати її до побутових питань по мірі готовності.
11. Якщо немає різко агресивних форм поведінки, не можна відгороджувати дітей від батька. Дитина - це додаткова ниточка, яка привязує бійця до реального життя. Діти розуміють більше, ніж вам здається. Їхня участь і співпереживання може стати для людини рятівними.
12. Якщо людині починають снитися кошмари - зверніться до психотерапевта або психолога. Вони допоможуть створити комфортні умови, які сприятимуть усвідомленню безпеки. Приклад: боєць повернувся додому без видимих фізичних ушкоджень. Однак, коли дружина вимикала світло і вони лягали спати, йому здавалося, що поруч сепаратист, який може його задушити. Він починав захищатися. Ситуацію врятувала порада психолога залишати включеним нічник. Людина прокидається від кошмару, дивиться по сторонах, бачить, що вона удома, життю нічого не загрожує, жодних сепаратистів немає - поруч кохана дружина.
13. Усвідомлення того, що поруч кохана дружина змінює розуміння того, що поруч бажана дружина. Нерідко учасники бойових дій кажуть, що пропадає сексуальний потяг і зявляється агресивний настрій. З цим можна впоратися, якщо підходити до чоловіка з боку, супроводжуючи це голосом. Ласкаво погладжуйте спину і плечі, ніжно обіймайте. Його потрібно поступово привчати, що вся небезпека минула і удару в спину не буде.
14. Якщо чоловік не виносить фізичних контактів в принципі - приготуйтеся до того, що потрібно поступово, день за днем, можливо - тиждень за тижнем, налагоджувати контакт. Він має відтанути. Згадайте, як годували в парку білочок. Ви протягуєте їй руку з горіхами і чекаєте, поки вона не зрозуміє, що ситуація безпечна і ви бажаєте їй добра - хочете погодувати її саме зі своєї руки. З людиною механізм той самий. Чоловіку потрібно дати зрозуміти, що він може прийти до вас у будь-який момент. Ось ваша рука, ви поруч і будете чекати стільки, скільки потрібно, щоб він зміг протягнути свою руку у відповідь.
15. Буває, що людина, яка повернулася із зони бойових дій, довго мовчить, але в якийсь момент зривається і починає трощити все навколо. У таких ситуаціях потрібно максимально намагатися прибрати всі колючо-ріжучі предмети, щоб вони не потрапили під руку, обмежити перебування людини на кухні. Постаратися зацікавити її більшу частину часу знаходитися в інших приміщеннях.
16. При проявах агресії на словах - намагайтеся говорити з людиною спокійно. Буде дуже складно, тому що всередині все закипить, але піддаватися на цю агресію не можна. Потрібно своєю поведінкою, інтонацією і реакцією давати зрозуміти, що ви усвідомлювати, як йому важко. Або що вам складно це зрозуміти, але від того, що на вас кричать, зрозуміліше не стає.
17. Агресія рідко виникає в колі сім’ї. В основному це відбувається в компаніях - хтось сказав "зайве" слово, неправильно зрозумів, неправильно подивився. Якщо ви бачите, що ваш чоловік/брат/друг починає заводитися - постарайтеся заручитися підтримкою друзів, які знаходяться поруч, і вивести людину із зони ризику. Якщо в компанії зявляється людина, яка може спровокувати бійця на конфлікт (це завжди помітно), потрібно зробити все можливе, щоб уникнути такої ситуації.
18. Якщо прояви агресії супроводжуються зловживанням алкоголю - потрібно негайно звертатися до фахівців. Тому що спиртне гарантує непередбачуваність у будь-якому стані.
19. Якщо людина приїхала із зони АТО нетвереза і не тверезіє кілька днів, і це не властиве їй поведінка - відразу звертайтеся до нарколога або психотерапевта. Коли у людини виникає абстинентний синдром - похмілля - це залежність. На наступній стадії похмілля не зявиться - це означає, що організм вже не пручається, людині потрібно вкрай мала кількість алкоголю, щоб прийти у стан ейфорії. Це вже не побутовий алкоголізм, це залежність, яку потрібно лікувати терапевтично. Те саме стосується залежності від легких наркотиків - вона має лікуватися у фахівців.
20. Багато бійців АТО скаржаться на болі в спині. Пройдіть дослідження - носіння бронежилета і переміщення на бронетехніці тривалий час може стати причиною проблем з хребтом. Якщо не знайдені якісь фізичні проблеми в ході дослідження, то травма є психосоматичною. З нею теж потрібно звертатися до фахівців. Потрібні розслаблюючі масажі, фізіотерапевтичні процедури, плавання, гімнастика.
21. Якщо боєць не хоче звертатися до психолога або психотерапевта, хоча ви бачите, що йому потрібна допомога, то фахівець повинен прийти до нього. Можна змоделювати ситуацію, коли у вашому колі спілкування зявляється людина, що встановить довірчі взаємовідносини з бійцем і допоможе йому усвідомити деякі моменти в його поведінці.
22. Проведіть лікнеп. Поясніть, що психолог - це не людина-енциклопедія. Психолог - це людина яка працює зі здоровими людьми, що потрапили у складні ситуації.
23. Якщо людина не хоче йти до психолога, але готова йти на сповідь до духівника - йдіть до церкви. В окопах атеїстів немає.
Більш детальніше можна прочитати перейшовши за посиланням http://www.doktor-dnepr.kiev.ua/pro-nas/novyny/ato3.
ДРУГИЙ КОМПОНЕНТ. Є ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Сюди ми можемо віднести: Центри надання послуг учасникам бойових дій, організації типу «Побратимів», «Жіночий ветеранський рух», Veteran Hub, фонди «Повернись Живим» та багато інших, куди може звернутись військовослужбовець після повернення з війни й отримати підтримку.
Зазвичай в таких установах військовий може отримати інформаційні, соціальні, психологічні та юридичні послуги як для себе так і для своїх сімей. Часто такі організації допомагають у працевлаштуванні, скеровують на оздоровлення, організовують освітні, культурні та розважальні заходи і проекти.
Дуже важливо, що саме там кожен хто повернувся з війни має можливість бути зі своїми побратимами та людьми, які є дотичними до війни та просто небайдужі громадяни своєї держави. Саме там кожен з військових може відкрито говорити про свої переживання та почуття, адже там його точно зрозуміють, не осудять, приймуть та нададуть підтримку.
Спільно з побратимами та посестрами вони можуть обговорювати різні проекти, допомагати у створенні ветеранських бізнесів, проектів та втілювати свої ідеї у життя, що є важливим у поверненні. Часто, коли хлопці та дівчата повертаються, вони не можуть себе знайти в цивільному житті і їм буває складно розпочати щось своє. Але буває, що саме завдяки відкриттю власної справи та підтримки близьких ветерани краще адаптуються до мирного життя. Адже у кожного, хто повернувся, до війни були свої захоплення або плани. І саме це є своєрідним поштовхом втілити свої задуми.
Зараз можна спостерігати багато ветеранських бізнесів, від шиття спідньої білизни до ферм, відкриття кавярень, видання книг, поезій, створення фільмів, майстерень та брендів одягу. А для того, щоб ознайомитись з ветеранським бізнесом часто проводять форуми де можна ознайомитись як з самим продуктом так і з історіями успіху самих ветеранів.
Хотілось би сюди ще вписати і ініціативу, яку розробили дружини військовослужбовців. А саме соціальний проект «Кавярня 4.5.0». Його започаткували дружини демобілізованих військовослужбовців ЗСУ. Там вони виготовляють тістечка, торти та інші кондитерські вироби. Це дає можливість зібрати кошти на проведення соціальних ініціатив для дружин учасників бойових дій. А саме: майстер-класів та зустрічей із психологами. Ознайомитись з цим проектом можна за цим посиланням: https://cutt.ly/9ayvJJZ
Дуже важливо вміти підтримувати один одного та створювати гарні проекти, які допомагають обєднюватись й робити життя трішки кращим.
ТРЕТІМ КОМПОНЕНТ. «ПСИХОЛОГІЧНА ДЕКОМПРЕСІЯ» І СУСПІЛЬСТВО
Важливий компонент, який включає в себе психологічну реабілітацію військовослужбовців, який проводиться з метою поступової реадаптації військовослужбовців до звичайних умов життєдіяльності, запобігання розвитку у них психологічних травм.
Якщо говорити про досвід США, то до початку будь-якої операції військові проходять курси бойової стійкості. Під час проведення військових дій спеціалізовані групи контролюють стан отриманого бойового стресу у військових. Вони виїжджають на місця з підрозділами і повертаються з ними на ротацію, де процес реабілітації є обовязковою і формалізованою процедурою, на яку відводиться спеціальний час для реінтеграції й «психологічної декомпресії» військовослужбовця. Обовязковою процедурою є медогляд, інформативний брифінг, поглиблене тестування у психолога, які ініціюють окремі курси з повернення до цивільного життя та запобігання розвитку у них психологічних травм.
Щодо України, то в нас єдиної концепції реабілітації та адаптації військових після повернення із зони конфлікту досі не існує. А це в свою чергу боляче може вдарити по всьому суспільству держави.
І ми вже бачимо труднощі, з якими стикаються воїни після повернення з війни. Бо на війні є ворог і є свій, є чітке завдання. А за спиною є рідні, домівка та друзі, тобто те безпечне місце, куди вони повертаються. І коли воїни повертаються, то вони часто стикаються з фрустрацією, яка викликана різними очікуваннями від повернення і реальним результатом. Вони часто зустрічаються з нерозумінням, байдужістю, а іноді і хамським ставленням зі сторони оточуючих. І це в свою чергу ранить бійця. І якщо на війні він отримував фізичний біль, то у мирному житті він стикається ще й з постійним болем у душі. Він міг бачити як гинуть його побратими, він перебував на межі життя і смерті, він виконував обовязок перед своєю державою. І коли це не цінується, коли суспільство не сприймає і не має поваги, тоді виникають проблеми.
Нашому суспільству не завадило б навчитись поважати своїх захисників, а державі розробити програму, яка допоможе нашим захисникам повертатись додому, отримати всю необхідну допомогу та підтримку у відновленні свого фізичного та ментального здоров’я. Адже ми маємо бути тим тилом, де кожен захисник, повертаючись на мирну територію, може відчути себе потрібним цій державі і мати сили боротись за неї далі. І бути визнаним.
Тому важливо, щоб люди не були байдужими, знали свою історію, пам’ятали дати і віддавали шану захисникам. Є гарна ініціатива, коли ми можемо дякувати воїну на вулиці, приклавши руку до серця і сказати: «Завдяки тобі!». Я особисто так роблю, і хочу сказати, що я дуже пишаюся в цей момент тими, хто йде мені назустріч.
Матеріал підготувала соціальний педагог, практичний психолог, членкиня Development Foundation Батюсь Ольга
Використані джерела:
http://www.doktor-dnepr.kiev.ua/pro-nas/novyny/ato3.
https://tyzhden.ua/Society/215504
