Леся – практична психологиня, операторка Гарячої лінії психологічної допомоги, яка була створена для психологічної підтримки сімей, члени родин яких зникли безвісти, потрапили у полон, зазнали катувань чи сексуального насильства під час війни, спеціалістка платформи "Розкажи мені". Має багаторічний досвід роботи та пройшла спеціальну підготовку щодо психосоціального супроводу родин зниклих безвісти, перебуваючих в полоні та звільнених полонених. Леся розповідає про свою роботу на Гарячій лінії:


Ми працюємо позмінно з 9.00 до 18.00 години, приймаємо дзвінки не тільки з України, а й з-за кордону. Останнім часом телефонують здебільшого з України. Хоча на початку роботи Гарячої лінії було більше дзвінків з Європи. Нашу роботу координує військова психологиня по роботі з полоненими – Юлія Пасхіна. А професійну супервізійну підтримку ми маємо від провідної експертки у сфері посттравматичного стресу та фахівчині з адвокації питань екстреної допомоги в ГО «Спільноти самодопомоги» – Марти Пивоваренко.


Крім психологічної допомоги ми також можемо скоординувати людину в правових питаннях


До кожного конкретного випадку звернення на гарячу лінію ми маємо індивідуальний підхід роботи. Для когось достатньо 10 хвилин консультації, а комусь 40 хвилин замало. Вже в ході розмови я орієнтуюсь, що на даний момент може бути найбільш дієвим для того чи іншого звернення. Серед базового – насамперед первинна стабілізація клієнта, визначення безпекових рівнів, заземлення, дихальні техніки, техніки візуалізації. Я використовую також техніки майндфулнес і обов'язково психоедукацію – для кращого розуміння людиною для чого це, як це працює, як це може допомогти.


Ми надаємо першу психологічну допомогу, але за потреби ми, також, надаємо рекомендації куди ще в даній ситуації можна звернутися за додатковою безкоштовною допомогою. В мене був випадок, коли телефонувала людина, яка не підлягає під цільову категорію роботи нашої гарячої лінії (родини, члени родин яких зникли безвісти, потрапили в полон, зазнали катувань чи сексуального насильства), але потребувала невідкладної психологічної підтримки. Звичайно, їй теж було надано психологічну допомогу і рекомендації куди в подальшому вона може звернутися. Цілодобово отримати психологічну допомогу всім хто цього потребує можна, наприклад, через онлайн-платформу «Розкажи мені». Просто заповніть анкету за посиланням https://tellme.com.ua та очікуйте – з вами якомога швидше зв’яжеться спеціаліст.

Також, ми рекомендуємо Telegram-бот першої психологічної допомоги «Друг», який може стати в нагоді в перші години після травматичної події https://t.me/friend_first_aid_bot . Він розроблений командою Інституту когнітивного моделювання у співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проєкту «Друг».


Були випадки звернення на гарячу лінію, коли людина одразу говорить, що не потребує психологічної допомоги, але шукає підтримку щодо того куди звернутися і як бути, коли близька людина чи родич зник, чи знаходиться в полоні. Тоді ми займаємося координацією людини в правових питаннях.

У своїй роботі ми досить часто користуємося дорожньою картою дій родичів, якщо хтось із рідних, який зарахований до лав ЗСУ (в тому числі ТрО), правоохоронних органів, пропав безвісти, потрапив в полон чи загинув. Її оприлюднив координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Карта містить номера телефонів всіх уповноважених установ та громадських організацій, які займаються питаннями зникнення безвісти, полону та перелік даних, якими обов’язково має володіти родина Захисника, перелік телеграм-ботів, тощо.

Ознайомитись з дорожньою картою можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1U07uOw_9YXnmHtM52KFEW6e8Zgl35KHZ/view


Конкретні алгоритми дій родичів зниклих чи полонених


Варто зазначити, що цивільні зниклі безвісти і полонені – це інша категорія, аніж військові, які зникли безвісти чи потрапили в полон.


Якщо ми говоримо про цивільних заручників чи зниклих безвісти, то родичам потрібно звернутися до таких установ:

Національна поліція України: 0 800 21 21 51

Національне бюро пошуку зниклих безвісти: 16 48, +38 (044) 287 81-65 дзвінки з-за кордону, або на сайті https://bit.ly/3uiGpk4

Офіс Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин: 0 800 339 247

Об'єднаний центр з пошуку та звільнення полонених, що працює при СБУ: +38 067 650 83 32 або +38 098 087 36 01

Моніторингова місія ООН з прав людини: +38 050 374 67 08 (Viber), @ohchr_hrmmu (Telegram)

Міжнародний Комітет Товариства Червоного Хреста: 0 800 300 155


Якщо ми говоримо про безвісти зниклих військовослужбовців, то родичам необхідно звернутися у такі інстанції:

Військкомат та військову частину

Міністерство оборони України: 0 800 500 442

Національна поліція України: 0 800 21 21 51 або +38 089 420 80 67

Національне бюро при Мінреінтеграції: 16 48 або 044 287 81 65

Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених, що працює при СБУ: +38 067 650 83 32 або +38 098 087 36 01

Моніторингова місія ООН з прав людини: +38 050 374 67 08 (Viber), @ohchr_hrmmu (Telegram)

Міжнародний Комітет Товариства Червоного Хреста: 0 800 300 155

Службу розшуку: +38 096 304 43 75 або +38 066 250 99 57

Всеукраїнська цілодобова гаряча лінія: 0 800 501 720, сайт www.ombudsman.gov.ua


Корисними також можуть бути онлайн-сервіси:

Telegram-канал проєкту «Пошук зниклих»: https://t.me/poshuk_znyklyh

Телеграм-канал «Пошук Україна 2022» – для пошуку людей по всій Україні. Треба заповнити Google-форму, заявка надійде волонтерам і ТрО: https://t.me/poshukukraina2022

Телеграм-бот «Знайди рідних», створений за ініціативи «Міжнародної асоціації кібербезпеки» та інших громадських організацій: @Family_Search_bot


Для того, щоб швидше знайти людину, потрібно правильно сформулювати повідомлення про пошук. Обов’язково вкажіть: паспортні дані зниклої людини, опишіть її зовнішність та всі можливі особливі прикмети (в чому людина могла бути одягнена, особливості рухів, поведінки, мовлення, родимки, шрами, татуювання, тощо). Вкажіть додаткову інформацію, що допоможе у пошуках (номер мобільного телефону, номер автомобіля, коли востаннє заходив до соціальних мереж і т.д.).


Що робити робити рідним і близьким, щоб допомогти і що не робити аби не зашкодити


Слід наголосити, що у Міноборони рекомендують не публікувати фото та дані військовополонених в соціальних мережах. Фото на якому зображений безвісти зниклий або полонений український військовослужбовець у військовому однострої із вказаним прізвищем, ім’ям, військовою посадою – може завадити військовополоненому. Це не тільки «набиває ціну» цій людині, призводить до ще гіршого поводження, а й може зашкодити перемовинам щодо обміну.


Коли ви розшукуєте близьких чи рідних через різні російські телеграм-канали, то ні в якому разі не приєднуйтеся до цих каналів (зберігайте посилання у нотатках, щоб моніторити інформацію). Не рекомендується вступати в переписку чи будь-який контакт. Є часті випадки, коли з метою отримання коштів комунікують з близькими і родичами переконуючи, що полоненого можна викупити. Є випадки, коли публікують на таких соцканалах фото зниклого та деяку інформацію про нього (фото та інформацію беруть ту, яку рідні розміщували на своїх соціальних сторінках) і навіть якщо ще не відомо, що ця конкретна людина перебуває в полоні, з метою отримання коштів, звертаються до онлайн-друзів полоненого в соціальних мережах. Пишуть зі сторінки полоненого щось типу: «Привіт. Як справи? Чи не міг(ла) би ти мені перекинути «такуто» суму? Дуже треба, але нікому про це не повідомляй». Будьте обережні і ретельно перевіряйте таку інформацію перш, ніж комусь щось надсилати. Такі випадки закінчуються переважно виманюванням грошей.


Ми на нашій гарячій лінії це все пояснюємо. Я вважаю, що такі ініціативи як Гаряча лінія психологічної допомоги для підтримки сімей, члени родин яких зникли безвісти, потрапили у полон, зазнали катувань чи сексуального насильства – під час війни та після війнм є корисині і необхідні. Адже, люди з такими проблемами стикаються вперше та не знають як допомогти собі, як діяти. Ми підтримуємо, пояснюємо, коорденуємо – що робити, щоб допомогти і що не робити аби не зашкодити. Це надзвичайно помічне. Якось в нас був випадок, коли чоловік помилився номером. Почувши куди саме зателефонував, сказав: «Це надзвичайно необхідна допомога в наш час і дуже добре, що існують зараз такі гарячі лінії». Виявилось, що він учасник АТО і в них свого часу, на жаль, таких гарячих ліній не було.


Гарячу лінію створено у межах проєкту із надання психологічної допомоги, що впроваджується ГО «Міжнародна конфедерація протидії корупції, організованій злочинності та тероризму» у партнерстві з ГО «Спільноти самодопомоги» за сприяння Програми розвитку ООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу.