«Моя історія – моя сила». Під такою назвою стартувала серія тренінгів зі сторетворення як засобу психологічного відновлення для екскомбатантів АТО/ООС.
Усе пережите – добре чи зле – може стати пальним, що дозволить рухатись далі. Іноді такого пального вистачить не лише власнику пережитого, а й іншим.
Майстерність переплавляти травми і біль у історії піддається опануванню. Це може стати «стартовим майданчиком» для опанування нового фаху, а може – просто гарною нагодою розібратися в собі.
Дводенні інтенсивні курси для екскомбатантів у Бахмуті, Бердянську та Дніпрі матимуть подальше продовження у онлайн-форматі. Проєкт здійснюється за сприяння Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), вести тренінги буде Ольга Онишко з Вашингтону. Експертка з кінематографу та сторітелінгу, засновниця студії OliaFilm, продюсерка, режисерка, операторка і редакторка, вона має досвід роботи у тележурналістиці, є співавторкою інформаційних кампаній із медіаграмотності (зокрема “Stop Fake”), працювала над документальними фільмами «Три історії Галичини», «Жінки Майдану» тощо.
Марта Пивоваренко, психологиня, експертка-дослідниця психічного здоров’я, що здійснює психологічний супровід курсу, розповідає: «Робимо для того, щоб ветерани могли говорити про свій попередній досвід без відчуття, що щось не так. Це можливо тільки тоді, коли вони свій досвід опрацювали і зрозуміли, як це сприймається публікою, як це звучить».
Метод сторітелінгу допоможе “випускати” свій досвід із себе, акумулювати його, а також розповісти про нього так, аби суспільство захотіло це почути і зрозуміти. І це не лише про військові історії. Крім користі власне для ветерана, уміння розповідати про себе і свій досвід стане корисним у працевлаштуванні.
«Одні і ті самі речі можна сказати дуже по-різному, не змінивши інформації, спростивши для сприйняття окремих аудиторій, - говорить Марта. – Коли ми говоримо про працедавців, у них є певна заточеність на ті речі, які не ріжуть їм вухо. Велика кількість працедавців сприймає ветерана з призми «зброя – загроза». В них виникає інстинктивний ряд думок, які дуже часто не відповідають дійсності».
Пересічний українець легко назве до 5-ти гучних імен екскомбатантів. Піца від Леоніда Остальцева, «Піхота» Мартина Бреста – список кожен може продовжити. Їхні історії стали свого роду брендом.
«Таких імен має бути не 5, а сотні! – запевняє Марта. – Ми хочемо збільшити кількість голосів ветеранів, хочемо багатоголосся. Тільки так ми можемо досягти розуміння, що ж це таке. Як ми можемо взагалі говорити про образ ветерана, якщо ми його будуємо на 5-6 історіях, за стереотипами?!»
Вона зазначає: не йдеться про ідеалізацію, адже екскомбатант, екскомбатантка живі люди, й ідеалізація не показує сенсу, а веде до розчарування.
Результатом проєкту стануть короткі відеоролики, де екскомбатанти розповідають свої історії. Вони зможуть використовувати їх на власний розсуд – надсилати напередодні співбесіди; зберегти для родинного архіву. Або ж дозволити своїй історії стати частиною документального фільму, який у перспективі планує змонтувати Ольга Онишко, аби голос екскомбатанта могли чути по всьому світу.
Для довідки
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
