Category Archives: Супервізія

Супервізорська робота наших друзів із США із українськими фахівцями

 

21 жовтня 2016 року з 19.00 до 21.00 відбулась супервізія психологів і психотерапевтів, серед яких були і керівники осередків у місті Рівне та Дніпро, Запоріжжя, Херсон, а також учасники групи із Києва. Супервізія з допомогою skype-групи із ментором-супервізором з Пало-Альто (Каліфорнія, США) Брюсом Янгом (Bruce H. Young) дозволила працювати групі одразу у кількох містах України.
Під час двох-годинної супервізії було розглянуто два серйозні кейси.

Кейс із міста Рівне, психолог: “По роботі з групою військових-демобілізованих. Якщо декілька учасників групи налаштовані агресивно до тренера. Це була перша зустріч. Не думаю, що вони уявляли, що їм потрібно від цієї зустрічі. З 18 ветеранів агресивно поводилось 4. Як діяти? Попросити заспокоїтися? вийти? Припинити зустріч?”

Чудовий кейс, який викликає занепокоєння і потребує досвідченого підходу, рекомендації Брюса Янга були неочікуваними для учасників супервізії.

“Агресія демобілізованих була спрямована не на тренера, а на спробу докопатись до того, що вони бажають забути. Дискомфорт і в наслідок агресію викликала втрата відчуття безпеки. Отож, це може потребувати більшої уваги до реакції – заховатись чи захиститись від розмов про війну. Мовляв: “Я пережив війну і не хочу знову через це проходити уже в розмовах”. Воїнів можна зрозуміти, у групі 18 осіб чи буде це достатньо шанобливо до їх досвіду, чи буде це екологічно. Ветеран може думати так: “це взагалі зараз доречно із іншими ветеранами, та не моїми побратимами”, “у мене все гаразд, чому в душу лізуть” і безліч інших думок можуть переповнювати його голову, викликати тривогу. Отож, це терапевтична проблема.

Що із цим робити:

  1. Бути “справжнім” з демобілізованими, чим транслювати справжність переживань і відсутність заборони говорити про тривогу чи невдоволення, але і викликати повагу до реакції без утиску, але із повагою до свого фаху, а саме: “Я відчуваю дискомфорт через Вашу реакцію, яку побачив у декого з групи. Мені це не приємно, та я не хочу зосереджуватись на люті на початку нашої роботи”.
  2. При можливості зробити скринінг і розбити групу по складності випадків чи стану демобілізованих, бо розмір групи має важливе значення, але іноді у Вас, як тренера не буде вибору із скількома особами Вам працювати. Звісно є і ідеальне число – 6-9, це чудовий розмір для групи ветеранів.
  3. Проінформувати солдат, що наша група велика і не має ніякої можливості заглиблюватись, така психоедукаційна робота може здатись корисною для них. Але цей варіант може включити можливість для агресивних солдат – піти із вашої згоди, щоб іншим ветеранам, яким може бути корисне спілкування вдалось попрацювати з Вами. Зменшення числа змістить фокус із різношерстої групи на терапевтично-фокусовану: “Це четверо проти тренера? Чи четверо ветеранів проти інших 14-ти? Хлопці, Ви хочете забрати шанс у 14-ти, які хочуть попрацювати, зробити це. Якщо хтось хоче піти – Ви маєте таку змогу”. 

Кейс із міста Дніпро, військовий психолог: “Контрактник, діючий військовий, отримавши сповіщення командування про його відправку в зону військових дій дуже злякався. Психолог каже, що він почав розповідати про проблеми в сім’ї, проблеми з батьками. В детальнішій розмові з’ясувалось, що він дуже боїться бути на “нульовці”  тобто приймати участь у безпосередніх боях. Командування має всі підстави вимагати умов підписаного контракту. А психологу як мотивувати бійця, бо цього очікує командування? Як заспокоїти солдата?”.

В результаті розгляду кейсу Брюс Янг порекомендував: “Варто визнати, що це нормально боятись смерті. Усвідомлення імовірності страшить нормальних людей. Але логічним формулюванням буде демонстрація усіх наслідків підписання контракту і його невиконання. Якщо у психолога є інша позиція щодо підтримки його страху – варто не приховувати її. Мотиваційних тренінгів зараз вдосталь, і Брюс пообіцяв надати їх англійською для використання нашими фахівцями”.

Якщо Ви хочете стати частиною процесу психологічного професійного самовдосконалення – супервізія потрібна для цього, але і не маленьке значення вона відіграє у самозбереженні психолога/психотерапевта, психіатра у роботі із психологічно травмованими для запобігання вигоранню.