Category Archives: Психологічні кейси

Супервізорська робота наших друзів із США із українськими фахівцями

 

21 жовтня 2016 року з 19.00 до 21.00 відбулась супервізія психологів і психотерапевтів, серед яких були і керівники осередків у місті Рівне та Дніпро, Запоріжжя, Херсон, а також учасники групи із Києва. Супервізія з допомогою skype-групи із ментором-супервізором з Пало-Альто (Каліфорнія, США) Брюсом Янгом (Bruce H. Young) дозволила працювати групі одразу у кількох містах України.
Під час двох-годинної супервізії було розглянуто два серйозні кейси.

Кейс із міста Рівне, психолог: “По роботі з групою військових-демобілізованих. Якщо декілька учасників групи налаштовані агресивно до тренера. Це була перша зустріч. Не думаю, що вони уявляли, що їм потрібно від цієї зустрічі. З 18 ветеранів агресивно поводилось 4. Як діяти? Попросити заспокоїтися? вийти? Припинити зустріч?”

Чудовий кейс, який викликає занепокоєння і потребує досвідченого підходу, рекомендації Брюса Янга були неочікуваними для учасників супервізії.

“Агресія демобілізованих була спрямована не на тренера, а на спробу докопатись до того, що вони бажають забути. Дискомфорт і в наслідок агресію викликала втрата відчуття безпеки. Отож, це може потребувати більшої уваги до реакції – заховатись чи захиститись від розмов про війну. Мовляв: “Я пережив війну і не хочу знову через це проходити уже в розмовах”. Воїнів можна зрозуміти, у групі 18 осіб чи буде це достатньо шанобливо до їх досвіду, чи буде це екологічно. Ветеран може думати так: “це взагалі зараз доречно із іншими ветеранами, та не моїми побратимами”, “у мене все гаразд, чому в душу лізуть” і безліч інших думок можуть переповнювати його голову, викликати тривогу. Отож, це терапевтична проблема.

Що із цим робити:

  1. Бути “справжнім” з демобілізованими, чим транслювати справжність переживань і відсутність заборони говорити про тривогу чи невдоволення, але і викликати повагу до реакції без утиску, але із повагою до свого фаху, а саме: “Я відчуваю дискомфорт через Вашу реакцію, яку побачив у декого з групи. Мені це не приємно, та я не хочу зосереджуватись на люті на початку нашої роботи”.
  2. При можливості зробити скринінг і розбити групу по складності випадків чи стану демобілізованих, бо розмір групи має важливе значення, але іноді у Вас, як тренера не буде вибору із скількома особами Вам працювати. Звісно є і ідеальне число – 6-9, це чудовий розмір для групи ветеранів.
  3. Проінформувати солдат, що наша група велика і не має ніякої можливості заглиблюватись, така психоедукаційна робота може здатись корисною для них. Але цей варіант може включити можливість для агресивних солдат – піти із вашої згоди, щоб іншим ветеранам, яким може бути корисне спілкування вдалось попрацювати з Вами. Зменшення числа змістить фокус із різношерстої групи на терапевтично-фокусовану: “Це четверо проти тренера? Чи четверо ветеранів проти інших 14-ти? Хлопці, Ви хочете забрати шанс у 14-ти, які хочуть попрацювати, зробити це. Якщо хтось хоче піти – Ви маєте таку змогу”. 

Кейс із міста Дніпро, військовий психолог: “Контрактник, діючий військовий, отримавши сповіщення командування про його відправку в зону військових дій дуже злякався. Психолог каже, що він почав розповідати про проблеми в сім’ї, проблеми з батьками. В детальнішій розмові з’ясувалось, що він дуже боїться бути на “нульовці”  тобто приймати участь у безпосередніх боях. Командування має всі підстави вимагати умов підписаного контракту. А психологу як мотивувати бійця, бо цього очікує командування? Як заспокоїти солдата?”.

В результаті розгляду кейсу Брюс Янг порекомендував: “Варто визнати, що це нормально боятись смерті. Усвідомлення імовірності страшить нормальних людей. Але логічним формулюванням буде демонстрація усіх наслідків підписання контракту і його невиконання. Якщо у психолога є інша позиція щодо підтримки його страху – варто не приховувати її. Мотиваційних тренінгів зараз вдосталь, і Брюс пообіцяв надати їх англійською для використання нашими фахівцями”.

Якщо Ви хочете стати частиною процесу психологічного професійного самовдосконалення – супервізія потрібна для цього, але і не маленьке значення вона відіграє у самозбереженні психолога/психотерапевта, психіатра у роботі із психологічно травмованими для запобігання вигоранню.

Тренінг: “Оцінка стану потерпілого” для психологів-волонтерів”

22 травня 2015 відбувся тренінг-телеміст з допомогою скайп. Тренінг провела доктор Ейпріл Дж. Нечурел (April Naturale, PhD) із Орлеану, штат Массачусетс у США для активістів та волонтерів “Девелопмент фаундейшн” на тему: “Оцінка стану потерпілого”. У Києві тренінг відбувся у щойно відкритому Американському Домі (America House Kyiv – Kyiv, Ukraine – Community), вул. Пимоненка 6.

Американський дім, як місце зміцнення україно-американських стосунків і діалогу громадського сектору двох націй/держав сприяв потрібній атмосфері заходу. Development Foundation (DF) провела подію окрім Києва і у інших містах України.

У Львові за адресою у Львові: вул. Козельницького, 2А, 309 аудиторія, Український католицький університет. В Запоріжжі за адресою вул. Гоголя 118, ауд. 217, на базі Запорізького національного університету, а у м. Рівне, вул. С. Петлюри, 14, каб. 64. У Сумах, у Полтаві, у м. Славута (Хмельницька область), Вінниці.

Про тренера: April Naturale, PhD.

Клінічний соціальний працівник, ліцензований незалежний соціальний працівник з національною акредитації від ACSW. Спеціалізується в наданні управління і підготовки кадрів для держав, організацій у формуванні та наданні послуг загальнонаціонального формату впродовж останніх 25 років. Паралельно працює з окремими особами, сім’ями, групами та громадами, що страждають від різних видів емоційного стресу у результаті травмування, насильства чи стихійних лих. Застосовує техніки когнітивно-поведінкової терапії, управління стресом/ вторинного травматичного стресу і кризового втручання для цивільних, професійних лікарів, організацій і груп, таких, як школи, рятувальники надзвичайних ситуацій.
Після атак у США на Всесвітній торговельний центр 9/11/01 проводила програму в Нью-Йорку під назвою “Liberty/Свобода” і згодом “9/11” до 10-тої річниці. Впродовж двох років працювала у п’яти державах Перської затоки після ураганів “Катріна”, “Рита” і “Вільма”, пізніше, після “Айк”, а також у 44 штатах по всій території США. Має досвід участі у програмах, що проводились в семи країнах після природних і техногенних явищ.
У 2005 році, працюючи в партнерстві з Mental Health Association (Нью-Йорк) приймала участь у плануванні та запуску Національної мережі запобігання самогубств Lifeline 1-800-273-TALK FREE (8255), а згодом Гарячої лінії із ліквідації лих 1-800-985-5990 FREE. В даний час здійснює побудову плану лікування психологічного здоров’я у Бостонському проекті (вибухи на the Boston Marathon), а також у MA Office для надання допомоги жертвам.